Вольф-Дітріх Гайке

УКРАЇНСЬКА ДИВІЗІЯ «ГАЛИЧИНА»

історія формування і бойових дій (1943-1945)

Одна з найвідоміших книг про Дивізію. Автор - майор Вольф-Дітріх Гайке - був начальником штабу Дивізії "Галичина" від початків формування Дивізії до завершення бойових дій. Як професійний старшина тодішнього німецького війська, у своїй праці автор зосередився виключно на військово-історичних аспектах існування Української Дивізії. Він намагався схопити у хронологічному порядку фактичні дані про бойові дії Дивізії на основі записів у воєнному щоденнику, збережених картографічних схем та власної пам'яті.

Книга була написана вже в 1947 році під час перебування автора в таборі інтернованих.

Первісний, авторський заголовок цієї праці: "Sie wollten die Freiheit" - "Вони хотіли волі".

В українському виданні, яке є перекладом з німецької мови, змінено заголовок на "Українська Дивізія «Галичина»", а також зроблено помітні скорочення. (Докладніше про те див. у передмові редактора українського видання книги - проф. Володимира Кубійовича)

Книга видана 1970 року в Торонті, Канада, накладом Братства кол. Вояків Дивізії.

В кінці книги вміщено її короткий зміст (синопсис): англійською та німецькою мовами.

Василь Верига

ДОРОГАМИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

леґенди про участь українців
у здушуванні Варшавського повстання 1944 р.
та про Українську Дивізію "Галичина"

Публіцистичний твір видатного громадського діяча, віце-президента світового Конґресу Українців, ветерана Дивізії "Галичина". Величезний обсяг використаної літератури, подано докладну біблiографію. Книга розбиває вщент різноманітні побрехеньки-"леґенди" й наклепи на Дивізію. Перший розділ висвітлює питання "участи" українців, а зокрема Дивізії "Галичина", у здушуванні Варшавського повстання 1944 р. Другий розділ є докладним оглядом совєтської та польської літератур про Дивізію. Третій розділ присвячений стосункам Дивізії з цивільним населенням. Четвертий розділ висвітлює інші актуальні питання з історії Дивізії. У книзі вміщено також дві статті автора з періодичних видань.

Цікава збірка документів, що складається з трьох частин:

1) летючки польського підпілля із закликами на кшталт "Українці за Збруч!!!";

2) звідомлення місцевих українських допомогових комітетів, де задокументовано злочини польских та більшовицьких бандитів-"партизанів" на цивільному населенні;

3) Checking for War Criminals - "документи, що є відповіддю на нові наклепи старих наклепників" - звіти з розслідувань й звідомлення англійських і канадських офіційних чинників, урядових комісій, що заперечують будь-яку причетність Дивізії "Галичина" як збройної формації до військових злочинів.

До уваги читачів: ця книга видавалася тричі (вперше 1979 року, вдруге 1981), web-версію створено за третім доповненим виданням 1998 р. Також долучено статтю з часопису "Новий Шлях" (число за липень 2001 року) про публіцистичну творчість автора.

Книга містить також обширніше англомовне резюме (чотири розділи).

Роман Лазурко

НА ШЛЯХАХ ЕВРОПИ

Книга спогадів підстаршини протипанцерної зброї - цікава, захоплююча розповідь про драматичні роки Другої Світової війни.

Розділи книги присвячені окремим етапам бойового шляху автора: вишкільний табір Гайделяґер, підстаршинська школа у Гільверсум (Голландія), Нойгаммер; важкі бої Дивізії на українських землях під Бродами; воєнна одисея шляхами Европи: Східні Пруси, Словаччина, Юґославія, Австрія; окремий розділ присвячено моменту створення Української Національної Армії у квітні 1945 року, коли 14-та Стрілецька Дивізія Зброї СС "Галичина" стала 1-ою УД УНА.

Останні розділи спогадів розповідають про життя дивізійників в американських таборах полонених в Німеччині, а також про наполегливі спроби совєтських чинників за будь-яку ціну, навіть облудними шляхами, домогтися видачі вояків Української Дивізії для розправи.

Цікаві роздуми автора про історичну долю українців, причини й наслідки довгого періоду бездержавности, особливості національної вдачі тощо. Чимало рядків присвячено й властивим військовим аспектам, відміченим спостережливим оком автора.

Хронологічно спогади охоплюють період з кінця 1943 року (закінчення рекрутського і початок підстаршинського вишколу), до перших місяців 1946 р. (вихід з полону).

До уваги читачів: спогади Романа Лазурка "На шляхах Европи" - безумовно однa з найкращих книжок про Дивізію. Високо оцінював її сам генерал Шандрук: "... Дуже міро-дайними є спогади поручника Романа Лазурка "На шляхах Европи". Треба їх читати..."

Євстахій Загачевський

СПОГАДИ ФРОНТОВИКА

одісея сірого "коляборанта"

Заголовок цієї книги надзвичайно добре відбиває її зміст - це дійсно фронтові спогади без прикрас. Важкі спогади. Автор книги Євстахій Загачевський два з половиною роки, перед тим як він перейшов до Української Дивізії, постійно перебував на Східному фронті, в його передових лініях, у складі окремої бриґади 3-ої Панцерної Дивізії СС "Тотенкопф".

Тяжкі фронтові будні і воєнний побут, безнастанні бої, поранення, смерть бойових друзів, - все це яскраво змальоване у правдивих свідченнях очевидця і учасника подій трагічної доби Другої світової війни. Дуже багатьом не пощастило видістатися з того пекла живим...

Автор відбув справжню фронтову одісею, на це вказують вже самі заголовки розділів: "У лісах під Невелем", "Великі Луки", "Із танковою частиною відбивати Харків", "Десять днів під Єльнею", "Ярцево" і... "Відворот з України"... Кілька разів був поранений в боях.

Щойно коли почалося активне формування І-ої Української Дивізії, він просив про перенесення до неї. Але сталося не так скоро як бажалося: він лише в другій половині 1944 року, а саме під час переформування Дивізії після брідської катастрофи. Як фронтовий ветеран, Загачевський невдовзі був відряджений на 3-місячний підстаршинський вишкіл.

Разом з Дивізією "Галичина" автор відбув другу частину фронтової одісеї: боротьба з комуністичними партизанами на Словаччині і в Словенії, останні важкі бої в Австрії зі сталінськими ордами, що загрожували захопити усю Европу, передкапітуляційний відступ з фронту на захід, і нарешті... "три повних роки неволі" (1945-48) в англійському полоні...

Ярослав Овад

БО ВІЙНА ВІЙНОЮ...

Книга спогадів Ярослава Овада найбільше з усіх розповідає про вишкільні табори і старшинські школи.

Автор був в одній з перших груп добровольців. Після початкового рекрутського вишколу в Гайделяґрі в січні 1944 року був призначений до складу сотні почесної варти на похороні віце-губернатора Галичини Оттона Бауера у Львові, а згодом, в лютому-березні 1944, брав участь у бойовій групі Баєрсдорфа. Бувши в той час стрільцем, автор відмічує речі, котрі могли лишитися поза увагою старшин, а дискутуючи питання успішности дій групи, зауважує: "Яка була мета групи? Не допустити Ковпака в Карпати і по можливості розбити його сили. Це власне група й зробила". Після короткого побуту в Нойгаммері та приділення до 29-го полку Дивізії, на початку квітня 1944 Овад виїхав на 3-місячний підстаршинський вишкіл в Ляуенбурґу на Помор'ї. В липні 1944, за кілька днів перед виїздом Дивізії на фронт до Галичини, велику групу молодих українців-підстаршин, (серед них був і Ярослав Овад), заходами сотника Дм. Палієва було відряджено на старшинські вишколи.

Так Ярослав Овад опинився у відомій "Юнкершулє Брауншвайґ", яка в той час перенеслася на схід, до Трескав біля Познані. Після 5 місяців у Позен-Трескав їде на новий вишкіл до "ваффеншулє" (школа зброї) в Лєшанах (Чехія). Вже з ранґою хорунжого в березні 1945 року, автор разом з товаришами повертається до Дивізії, яка в той час знаходилася у передових лініях Східного фронту на австро-угорському кордоні. Ярослав Овад потрапив до сотні відомого поручника Козака і брав участь у важких боях за замок Ґляйхенберґ. Автор перебував у фронтових лініях і під час приїзду до Дивізії ген. Шандрука та складання присяги на вірність України. Згодом прийшла звістка про падіння Берліна і... капітуляцію. Далі був відступ Дивізії на Захід та англійський полон в Італії, звідки вийшов (властиво, втік) на волю на початку квітня 1947 року. На еміґрації Ярослав Овад оселився у Франції.

Спогади Ярослава Овада вражають передусім військовою детальністю і точністю описів.

У вступному слові автор зауважує, що записав їх раніше і довший час тримав у чорновиках. А застерігаючись від можливих закидів, що вживає багато німецької термінології, вказує:

"Я дотримуюсь того, що такими вони були, так ми їх називали... не варто "мішати горох з капустою" - раз по-німецьки, раз по-українськи".

Євген Побігущий

МОЗАЇКА МОЇХ СПОМИНІВ

Спогади видатного українського військовика,
полковника Побігущого-Рена, діляться на три частини.

Перша - "від УГА до ДУН": участь у Визвольних змаганнях в рядах Українській Галицькій Армії (1918-1920), з половини 1920-х рр. - служба у польськім війську, де Євген Побігущий закінчив старшинську школу і став офіцером; початок Другої світової війни і німецький полон (1939 р.). Друга частина - "В Дружинах Українських Націоналістів" (1941-1942): автор був командиром ДУН в ранзі майора, командував одним з двох леґіонів ДУН - "Роланд" (на чолі другого - "Нахтіґаль" - стояв майбутній командир УПА сотник Роман Шухевич), а після з'єднання леґіонів - цілістю (Р. Шухевич був його заступником). Третя частина спогадів, найбільша, присвячена Дивізії "Галичина" (1943-1945), де автор також мав ранґу майора, і таким чином був одним з двох високих старшин-українців (другим був майор артилерійського дивізіону Микола Палієнко, також колишній старшина польської армії, що згинув під Бродами в липні 1944 р.).

Після закінчення війни Євген Побігущий брав участь у "Вартівничих сотнях", створених у Західній Німеччині в 1950-х рр., активно працював в АБН (Антибольшевицький Блок Народів), організованому провідниками ОУН Степаном Бандерою і Ярославом Стецьком.

У книжці вміщено велику кількість світлин з фотоархіву автора.

Павло Грицак

ВЕЖІ І КУЛЕМЕТИ

спогади з дивізії і большевицького полону

Незвичайні пригоди й переживання випали на долю молодого стрільця Дивізії Павла Грицака. Під Бродами він дістався у совєтський полон... Лише випадковість, збіг повоєнних політичних обставин дозволив йому назавжди залишити "Царство Сатани", пройти "прямо фантастичною дорогою з-під Бродів через Москву" і повернутися на рідні, але вже не свої, землі - Перемишль, Ярослав - у ті тяжкі дні, коли зо дня на день, польські репресії нищили українськість цього княжого краю...

Пізніше авторові вдалося передістатися до Мюнхена та зустрітися зі своєю родиною. На жаль, "з багатьох причин, не довелося докінчити спогадами той цікавий проміжок його молодого життя", - спогади уриваються в Перемишлі, з весни 1946 року...

Спогади Павла Грицака складаються з двох частин: перша - вишкіл і формування Дивізії, битва під Бродами в липні 1944 року; друга розповідає про півтора роки у совєтському полоні, несподіваний вихід з нього та повернення на рідні землі.

До уваги читачів: події відтворені у спогадах "на горячо": останній розділ книги датовано серпнем 1947 року, тобто невдовзі після того, як щасливо завершилася одісея автора.

о. д-р І. Нагаєвський

СПОГАДИ ПОЛЬОВОГО ДУХОВНИКА

Книга спогадів відомого громадського й церковного діяча о. І. Нагаєвського, який був одним з капеланів Дивізії.

Це спогади не військовика, але священика, що вдягнув військовий однострій для того, щоби бути душпастирем українських вояків: "... я сильно вірив і голосив своїй братії Христові слова: "немає більшої любови, як хто душу свою покладе за друзів своїх"... В 1941 році я бачив багато замордованих НКВДистами українських людей, жінок і мужчин. Їх тіла були скинені до братніх могил, без християнського похорону. І я рішився стати польовим духовником, бо відчував, що цього вимагають від мене Бог і Україна, моя поневолена батьківщина."

Автор неодноразово мав нагоду зустрічатися в штабі з вищим командуванням Дивізії, в тому числі з командиром Дивізії ген. Фрайтаґом, і залишив докладний словесний портрет.

Перші розділи книги є стислим оглядом історичних подій, що передували створенню Дивізії "Галичина"; останні розділи не пов'язані з Дивізією "Галичина", це особисті спомини автора - розповідь про власні пригоди та пригоди його сім'ї серед різних окупаційних зон, таборів біженців в Італії і т.д. Хронологічно спогади о. Нагаєвського охоплюють період з весни 1943, тобто від початків організації Дивізії "Галичина", приблизно до середини 1947 року.

Олег Лисяк

ЗА СТРІЛЕЦЬКИЙ ЗВИЧАЙ

Художній роман. Одна з класичних книжок про Дивізію.

Автор книги Олег Лисяк був воєнним звітодавцем,
він же - редактор обох видань відомого збірника "Броди".

Дії роману зачинаються у Львові на початку 1943 року. У центрі розповіді - постаті молодих львів'ян Богдана Ґарана і Романа Денисюка. Проте, роман представляє читачеві не якусь вужчу розповідь, прив'язану до головних діючих осіб, на тлі якої бліднуть всі інші постаті, але цілу панораму настроїв, думок і переживань всіх персонажів роману, що разом складається в яскраву мозаїку цієї драматичної, складної і буремної доби української історії - останніх років Другої світової війни.

Не бракує в романі і жвавої дії, епізодів, зв'язаних з діяльністю українського підпілля, описів боїв, воєнних пригод і под., та разом з тим дії роману зовсім не виглядають на суцільну батальну сцену, - знайшлося місце і для романтики кохання, і для людських переживань і турбот. Книга написана з великим гумором, читається легко. Автор дійсно змалював надзвичайно живу картину життя вояків Дивізії, і не тільки їх.

Хоча це художня книжка, пригодницька за своїм сюжетом - але вона по суті написана на реальних подіях, і на другому плані можна побачити багато реальних осіб, нехай і з дещо зміненими прізвищами, що, втім, нітрохи не заважає впізнати в них прототипів.

Юрій Тис-Крохмалюк

ЩОДЕННИК НАЦІОНАЛЬНОГО
ГЕРОЯ СЕЛЕПКА ЛАВОЧКИ

Гумористична книжка, з дотепними малюнками артиста-маляра А. Климка. Напевно, всі знають відому книжку чеського автора Ярослава Гашека "Пригоди бравого солдата Швейка".  Багато хто читав її - напевно в перекладі (завважмо собі, як багато мусить втратити  т а к а  книжка при перекладі на чужу мову), бо ж чеську знають не всі...  А тим часом чи багато з вас знає, що існує наш, український "Швейк"?.. - Це Селепко Лавочка з Української Дивізії "Галичина"!

Веб-версію книжки створено за її першим, арґентинським (де після війни проживав автор - Юрій Тис-Крохмалюк; відомий з інших своїх книжок; хорунжий в дивізійному штабі) виданням 1954 року: Бібліотека журналу "Мітла", видавництво Юрія Середяка, Буенос-Айрес.

Цікаво знати, що майже 40 років пізніше ця книжка була видана в Україні ("Вечірня година", Львів 1993.) Проте, це українське видання 1993 р. помітно відрізняється від ориґінального: пороблено там різні скорочення, і навіть вставки (різницю в правописі - поминаємо). Саме в той час, коли автори сайту вже працювали над створенням веб-версії "Щоденника...", прийшла інформація про те, що сканований текст нового видання книжки вже був розміщений в Інтернет (на маловідомому сайті). Нажаль, не маємо жодних інформацій ні про малюнки в новому виданні (чи вони там були? - в зазначеному сканованому тексті немає), ані про походження скорочень і вставок в цьому виданні. Якщо хтось знає, відгукніться.

Олег Лисяк

ВІДЛАМКИ "ШИБКИ У ВІКНІ"

Збір статтей, поезій, оповідань,
нарисів і репортажів.

Друга (в цій бібліотеці) книга Олега Лисяка, видана
1996 р. у вид-ві "Вісті Комбатанта". Вона (серед іншого) досить багато розповідає про повоєнне життя дивізійників. Опублікована тут частина книги має три тематичних секції: Дивізійне, Дивізійний гумор, На тропах "Стрілецького Звичаю".

"Дивізійне" - це переважно особисті спомини з воєнних часів ("Мої три дивізійні весни", "Фраґменти спогадів з Дивізії", "В замку Ґляйхенберґ", "Як загинув десятник Стасенко"), а також поезії (напр.: "Данко з Підзамча") і нариси (напр.: "Скажи неньці моїй..."). Окремо треба відмітити репортаж з Дивізії "Зустріч з полоненими", написаний автором ще в 1944 р. як звітодацем (воєнним коресподентом) Дивізії. Оповідання "Дієнбієнфу піддасться завтра" не відноситься до Дивізії - це розповідь про іншу війну, вже після світової війни: В'єтнам, Французька Чужинецька Леґія. Різні були шляхи її інтернаціональних вояків, в тому двох українців. Оповідання було нагороджене 1-ою премією літературного конкурсу вид-ва "Київ".

"Дивізійний гумор" - цікаві гумористичні оповідання. Напр., "Скринінґ" і "Як Гнат з Грицьком воювали" - про американські комісії з "діпівських" часів. А оповідання "Щоби штемпу не хапнути" - про фантастичну "зустріч" автора у ваґоні Ню-Йоркського сабвею ... з героєм власного роману "За Стрілецький Звичай" Базильком. Цікаво, що між іншим в розмові згадується інша літературна постать, а саме ... Селепко Лавочка (див. попереденю книжку в цій бібліотеці), "що то його видумав той уштуф зі штабу" (тобто хор. Юрій Тис-Крохмалюк).

"На тропах "Стрілецького Звичаю" - розповідь автора про свою "сентиментальну подорож" до Европи в 1970 р., по місцях боїв Дивізії в Австрії. В Мюнхені його зустрічає син - старшина американської армії, а під час подорожі його супроводжує друг - німець-дивізійник Раймар.

Василь Сірський

УПА Й ДИВІЗІЯ «ГАЛИЧИНА»

факти й фантазія

Полемічна брошура ветерана Дивізії, героя битви під Бродами (відзначений за відвагу у прориві з оточення рукопашним боєм срібною відзнакою Nachkampfspange), відомого громадського діяча і бібліографа д-ра Василя Сірського, видана в 2000 році в Канаді накладом автора. Змістом книги є три коротких статті і збірка документів. Ця книга є по суті відповіддю на закиди на адресу Дивізії, а зокрема з боку тих, хто протиставляє її з УПА, намагаючись принизити вояків Дивізії та її історичне значення:

"Дивізія дала рядам УПА майже три тисячі найкраще вишколених старшин, підстаршин і бійців. І тому нам, дивізійникам, дуже дивно, а навіть і прикро, що деякі діячі домагаються сьогодні прав тільки для Упівців, а про Дивізійників, чомусь, не згадують. Тут побратимством зброї навіть і не пахне!"

Автор звертає увагу на військові аспекти партизанки та очевидну неможливість створення реґулярної армії в лісі, а також на маловідомі факти з історії УПА, як напр. "мобілізацію молоді в ліс", проведеної ОУН(б), та великі жертви з боку повстанців, зумовлені браком амуніції, яку доводилося здобувати від ворога. Окрему статтю присвячено питанню большевицької аґентури в УПА та її помітну ролю в поразці повстанського руху.

Pavlo Shandruk

ARMS OF VALOR

Книга спогадів генерала Павла Шандрука - командира Української Національної Армії. Спогади починаються з доби Першої світової війни (кінець 1916), а закінчуються 1948 р., коли автор виїхав з Німеччини до Америки. Отже, 32 роки, насичених політичними подіями, життєвими пригодами, воєнними діями тощо.

За обсягом ця книжка, хоч і написана досить стисло, - одна з найбільших в бібліотеці.

Майже половина книжки - доба Визвольних Змагань 1917-21 рр.: спогади з Армії УНР.

Ще 7 розділів (із 33-ох) - це спогади з міжвоєнної доби та Другої світової війни:

Армія УНР інтернована в Польщі (1921-26), військова програма екзильного уряду УНР, яку очолював ген. Шандрук (1927-36). Навчання в польській старшинський школі (1936-38), з метою здобути знання модерної війни. Старшинський контракт в польській армії (1938-39). Німецько-польська війна у вересні 1939 р. і полон, ґестапівський арешт на початку 1940 р. і звільнення з нього, життя на польських землях під німецькою окупацією...

Наступні розділи книжки розповідають про створення Українського Національного Комітету в нових, практично безнадійних для Німеччини обставинах, і різні перешкоди німецьких урядових кіл під час його формування. В березні 1945 Комітет був офіційно визнаний, і так почалося формування збройної сили - Української Національної Армії.

Після завершення формування 2-ої Дивізії УНА, що складалася з двох окремих бриґад, в квітні 1945 ген. Шандрук вирушає до Австрії, де знаходилися фронтові становища Дивізії "Галичина", яка згідно з планами командування УНА мала стати Першою Дивізією УНА.

Своє перебування в Дивізії Шандрук описує в одному розділі, а ще один (наступний) розповідає про капітуляцію і події, зв'язані з нею, в дивізійному штабі, а також заходи в справі убезпечення полонених вояків Дивізії від видачі їх на розправу большевикам.

Один з останніх розділів присвячений визвольній боротьбі в Карпатській Україні перед початком Другої світової війни. Інший розділ розповідає пригоди дружини Павла Шандрука, якій довелося перебути цілий рік на нелеґальному становищі в Польщі під большевицькою окупацією, і лише завдяки допомозі небайдужих людей вдалося видістатися на Захід.

В кінці книжки вміщено додаток: фраґменти з листування ген. Шандрука в 1945-50 рр.

P.S. Дещо про англомовність книжки. Свої спогади ген. Шандрук записав рідною мовою. Переклад на англійську мову зробив Роман Олесницький, і в 1959 р. цей переклад був виданий. Планувалося видати й український ориґінал - це можна бачити зокрема з таких приміток в додатку (Appendix): "повний текст цього листа буде надрукований в укр. виданні". Нажаль, це видання ніколи не появилося друком, а навіть "ориґінальний машинопис затратився"! (дослівно так пише в короткій передмові редакції "Вістей Комбатанта" до спомину хор. Романа Цьолка - ад'ютанта Шандрука).

В 1999 р. в Україні був виданий зворотній переклад з англійської мови на українську під назвою "Сила доблесті". Нажаль, якість цього зворотнього перекладу заслуговує на найгіршу оцінку. Отже, краще таки читати  п е р ш и й  переклад з ориґіналу - англійський.

Ґрунтовне дослідження, присвячене темі створення Українського Національного Комітету в останніх місяцях Другої світової війни та формування Української Національної Армії, а зокрема її Другої Дивізії (як відомо, Першою Дивізією УНА стала Дивізія "Галичина"). Книжка була видана 1994 р. в Ню Йорку, накладом Об'єднання Вояків і Приятелів Другої Дивізії УНА.

Тема Другої Дивізії досі мало висвітлена в історичній літературі, а згадки про неї скупі,
тож протягом всього повоєнного часу нераз траплялися різні непорозуміння, пов'язані з її питанням, ширилися невірні інформації про неї, а навіть доходило до того, що дехто (в т.ч. професори-історики) навіть заперечував її існування взагалі ("Яка Друга Дивізія?"), або ж в кращому випадку (що траплялося частіше) Протипанцерна Бриґада "Вільна Україна" під командою ген. Дяченка отожнювалася з цілою Другою Дивізією, яка насправді складалася з двох бриґад (притому що ген. Петро Дяченко був призначений командиром цілої Дивізії).

В окремому розділі автор розглянув також питання відмінностей між Першою і Другою Дивізіями УНА та їх причини. У полеміці, що провадилася після війни навколо питання II-ої Дивізії УНА та самої справи створення УНА, забрав слово сам генерал Шандрук: в книжці подано фраґменти з приватного листування, а також його статтю "В ім'я правди", поміщену в журналі "Українське Козацтво" (1970-і рр.). Цікаво відмітити, що автор книги Іван Буртик приділив окрему увагу питанню "нелогічної" назви Першої Дивізії (Дивізії "Галичина") в складі УНА: "Перша Українська Дивізія Української Національної Армії" (отже двічі "українська").

У розділі, присвяченому історії бриґади "Вільна Україна", вміщено досить обширний спомин її командира ген. Дяченка, а в розділі про бриґаду майора Пітулея - уривки зі споминів її колишніх вояків. В інших розділах автор розглянув "позитиви і неґативи" створення Українського Національного Комітету і Української Національної Армії.

Винятково цікава, унікальна книжка.